ІСТОРІЯ ТЕАТРУ

Перша стаття

1856 - 1865| Театр Марка Кропивницького заглиблюється в аматорськоий рух на Єлисаветградщині та творчу діяльність видатних корифеїв: «У Бобринці Марко Лукич та Іван Карпович завжди були нерозлучними товаришами. Вони разом всюду їздили, і Іван Карпович був свідком того успіху, який Марко Лукич мав на вечорах, а пізніше, коли розпочалися театральні вистави, і на сцені», - писала С. Тобілевич.

Про це згадував і М. Кропивницький: «Мало не щонеділі їздив я до батька в Живанівку і брав з собою найчастіш Івана Карповича: взимку їздили ми втрьох або вчотирьох, ходили на вечорниці, танцювали з хлопцями та дівчатами. Я не вмів путяще танцювать, зате здорово набивав пучки, граючи з усієї сили на гітарі». Згодом на деякий час Тобілевичі перевезли в Бобринець і найменшого сина Панаса. «З братом Миколою частенько забігали ми до М.Л. Кропивницького, і він учив нас пісень…- писав Панас Карпович. – Перша пісня, якої ми вчили, була «Нелюдимо наше море». Я тягнув за Кропивницьким і за скрипкою… Кропивницький був перший кавалер на весь Бобринець, мав чудовий голос і смішив нас надзвичайно, коли розкудовчить було волосся, надме щоки й почне вдавати Шельменка».

Гастролі трупи Л. Млотковського у Бобринці дали поштовх до створення аматорського гуртка під керівництвом М. Дубровинського та А. Ворникова. «Дядько Микола,- згадує Марко Лукич, - задумав устроювати спектаклі і в домі матері, котрий уже достроювався». Саме в цьому гуртку зробив перші кроки на сцені і М. Кропивницький, зігравши ролі Петра («Наталка Полтавка»), Лопуцьковського та Шельменка («Шельменко-денщик»), Стецька («Сватання на Гончарівці») і Чупруна («Москаль-чарівник»).

1881 - 1882 | Рік 1881-й - переломний в історії української театральної культури. М. Кропивницький діяльно взявся до праці. Уже до зимового сезону написав свої кращі твори: «Глитай, або ж Павук», «По ревізії», остаточно допрацював драму «Дай серцю волю, заведе в неволю», створив по суті, новий варіант п’єси «Доки сонце зійде, роса очі виїсть»; того ж року видав першу збірку своїх творів. Драматург уважно і прискіпливо добирав акторів до першої професійної української художньої трупи. 

Це були переважно аматори. На виклик М. Кропивницького в Єлисаветград прибули М. Садовський, К. Стоян-Максимович, І. Загорський, Н. Жаркова. О. Вірина, О. Маркова; восени приїхала й М. Заньковецька. Пізніше до них приєдналися М. Садовська, Г. Затиркевич-Карпинська, П. Саксаганський, І. Карпенко-Карий.

27 жовтня 1882 р. відбулася вистава «Наталка Полтавка» у виконанні першої професійної трупи українських акторів. Здійснилася його заповітна мрія і багатьох українських патріотів. М. Кропивницький створив таку національну трупу, якій судилося стати славою і гордістю України.